7 грудня відзначали Всесвітній день української хустки – потужного оберега в усі часи та всіх поколінь.
Зараз хустка на піку чергового кола моди
Цього тижня в Україні святкували День української квітчастої хустки. Свято хоч і неофіційне, але особливе.
Про те, якими були перші українські хустки та як змінювалися, йдеться у сюжеті ТСН. Тиждень.
Ми вже звикли до того, що квітчастою хусткою, цим атрибутом наших бабусь і прабабусь надихаються навіть світові знаменитості. А минулої зими модельєри радили замінити хусткою звичайні шапки, шарфи або капюшони.
Зараз хустка на піку чергового кола моди. Колись її вважали аксесуаром винятково сільських жінок, і соромились носити в місті, навіть у 60-ті роки.
В Європі та Америці свого часу це був останній виск, тренд і просто хіт елегантного стилю. Хустинку вдягали всі: Жаклін Кеннеді, Бріджит Бордо, Одрі Хепберн у ній виходила заміж, а Грейс Келлі елегантно підв’язала травмовану руку.
Англійська королева із 40-х років до нинішніх днів носила хустки .
Є колекційні речі, які коштують кілька десятків тисяч євро. Змінився спосіб життя, і треба було вільно відвідувати яхти, їздити авто з відкритим верхом, або гуляти берегом моря, і волосся не виглядало ідеальним, і воно не трималося”, – розповідає історик моди Зоя Звиняцьківська.
У фондах Музею Івана Гончара зберігаються стародавні хустки, але традиційна українська хустка виглядає не так, як ми звикли. В залежності від регіону України довжина і ширина намітки варіюється.
В середньому ширина цього полотна була 30-40 сантиметрів. Бо саме такої ширини були домашні ткацькі верстати. А довжина – будь-якою. Ткалася намітка з льону. Щоб її зав’язати – треба було добре потренуватися. Загалом їх було кілька десятків у кожному регіоні.
Пізніше почали з’являтися хустки у так званому сучасному вигляді. Проте все ще з домотканого полотна, і були буденним головним убором. Оздоблення спочатку було мінімалістичним. Смужечки по краях, або китиці. Вишивка з’являється пізніше, і вона по-жіночому дуже продумана.
Має значення особливий спосіб пов’язування хустки – іноді він важливіший від кольорів та візерунків.
“Якщо знати, як правильно скласти хустку, на куток, і зробити викот, вона буде прямо над чолом. Буде здаватися що це дві різні хустки. Вся символіка в традиційній народній культурі була спрямована на примноження, на розширення, на прибуток”, – розповідає наукова співробітниця Музею Івана Гончара Олександра Сторчай.
Не менше значення мав колір.
Червоний вважався найактивнішим кольором. Це був найсильніший захист і оберіг. Коли вже з’явилося фабричне полотно, на ньому жінкам лишалася лише вишивка, але оздоблювати нею хустку з 4 сторін вони не поспішали.
Поступово конкуренцію місцевим майстриням почав створювати імпорт. Хустки могли привозити з Польщі, Австрії, Італії, Франції. В окремих регіонах траплялися такі хустки японського і навіть американського виробництва. Іноземна хусткова культура потроху впліталась в українську народну традицію і встигала переосмислюватись.
“Їй потрібно було 200 років, щоб дійти до масового користувача, тому що перші такі хустки вони не штампувалися, вони плелися. І дорого – за одну хустку інколи довелося б продати корів і з 3-4-х сіл Спочатку у складі таких хусток був кашемір, який привозили до Європи з Індії, а заразом і елементи дизайну та яскраві кольори”, – розповідає історик Ніна Белліні.
З промисловою революцію з’являлися нові верстати і техніки набивання малюнку. Все спрощувалося і відповідно така хустка дешевшала, і її могла собі дозволити жінка будь-яких статків.
Тож аби виглядати стильно, вам варто повірити, що свято традиційної української хустки – це зовсім не погляд в минуле, а цілком модерний і дивовижний аксесуар. Покопирсайтесь у шафі і перевірте на собі.
Правильний штрих із хусткою і ваш повсякдений образ змусить привернути до вас погляди.