Дрес-код – дисципліна чи обмеження свобод?
Одні люди вважають дрес-код дисциплінуючим чинником, інші ж – обмеженням свободи вираження поглядів.
Для чого потрібна “робоча форма” одягу?
Білий верх, чорний низ; строгий діловий костюм; джинси, футболка, кеди; плаття від кутюр – в кожній компанії , навчальному закладі існує своя політика щодо дрес-коду, тобто одягу в робочий час.
Щодо компаній – то трохи більше третини рекомендують офісний діловий стиль і стільки ж дозволяють ходити на роботу в повсякденному одязі. При цьому вимоги до дрес-коду стають більш м’якими. Наприклад, трохи менше третини роботодавців допускають стиль smart casual (або business casual), який передбачає більш демократичний зовнішній вигляд.
Навіщо потрібен дрес-код?
Прихильники єдиного стилю одягу на роботі вважають, що,
по-перше, дрес-код допомагає створити враження “серйозної організації”, тим більше, якщо він відповідає іншим елементам фірмового стилю (бланків, буклетів, візиток, логотипу, дизайну інтер’єру).
По-друге, дрес-код сприяє чіткій ідентифікації: наприклад, за білими сорочками чи блузами з шийною хусткою певного кольору можна безпомилково визначити співробітників конкретного банку (принаймні тих, хто працює безпосередньо з клієнтами).
По-третє, робоча “уніформа” дозволяє швидше налаштуватися на робочий лад і дисциплінує співробітників.
До речі, це біда багатьох фрілансерів: працюючи в спортивних штанях і капцях, вони не усвідомлюють всю серйозність свого заняття.
І нарешті, дрес-код служить певним чинником згуртування колег, а також сприяє адаптації нових працівників. Якщо в організації введений дрес-код, новачка будуть сприймати як свого, у нього не буде страху, що він виглядає не так або дуже відрізняється від інших.
Як не передати куті меду?
Противники єдиного корпоративного стилю часто апелюють до того, що суворий офісний, а тим більше уніфікований одяг приховує їхню індивідуальність і не дає права на самовираження.
Хоча, з іншого боку, – не потрібно ретельно продумувати робочий гардероб та ламати голову над купівлею і компонуванням речей.
Разом з тим, є такі організації, в яких створюють детальну інструкцію, яка регламентує і висоту каблука для жінок, і гостроту стрілок на брюках для чоловіків. Це вже інша крайність. Так само як і вимога купувати одяг певних торгових марок або в певних магазинах.
Багато компаній, в тому числі корпорації зі світовим ім’ям, практикують так звані “вільні п’ятниці”, коли в офісі допускається будь-який одяг.
Однією з важливих передумов успішного введення корпоративного стилю є завчасна розмова з колективом. Якщо дрес-код в компанії вже існує, то інформація про нього повинна обов’язково доводитися до всіх новачків і претендентів на посаду. Деяких з них наявність дрес-коду може збентежити і відлякати.
У будь-якому випадку, навіть якщо в компанії чи в навчальному закладі не передбачений корпоративний стиль, краще носити одяг, який буде максимально відповідати стилю і атмосфері .
Пам’ятайте, що будь-який співробітник, учень чи студент – це обличчя фірми, коледжу чи університету.