Виховна година в центрі патріотичного виховання молоді
В центрі патріотичного виховання молоді ім. Степана Бандери проведено виховну годину, присвячену 64 річниці смерті Степана Бандери.
15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайрштрассе, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Два роки по тому, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський, який діяв з наказу Шелепіна і Хрущова.
Після докладного слідства проти вбивці відбувся так званий «процес Сташинського» від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня — вбивцю засуджено на 8 років важкої в’язниці.
12 серпня 1961 року стало «чорною п’ятницею» для КДБ[1]. Втеча подружжя Сташинських сплутала всі карти не тільки організаторам вбивства в Кремлі. Після зізнання Богдана Сташинського у вбивстві Лева Ребета і Степана Бандери американці передали його німцям.
Сташинський під впливом дружини Інге Поль зрозумів, що як особа, яка багато знає, може бути знищена тим же КДБ, тому втік разом з нею на Захід, в американську зону Західного Берліна. Краще сісти в тюрму в демократичній державі, ніж бути знищеним зовсім. Так зникали попередні агенти, яким було дано завдання знищити Бандеру.
На думку багатьох аналітиків того часу, це було «лагідне», як тоді говорили, покарання, а радянсько-кадебістське керівництво не постало тоді перед жодним міжнародним судом.
Службою зовнішньої розвідки України було розсекречені архіви відносно Богдана Сташинського — «Справа оперативної розробки агента КДБ Сташинського Б. М. („Олег“ — „Тарас“)» його особова справа в 7 томах.
4 листопада 2023 року Богдану Сташинському, вбивці Степана Бандери мало б виповнитися 92 роки. Або виповниться: він може бути досі живий.
Частина селян Борщовичів вірить, що принаймні один раз Сташинський повертався у рідне село на Львівщині. Дехто стверджує, що він і досі приїздить подивитися на рідну хату та могили батьків.
Сергій Плохій спробував реконструювати долю одного із найбільш відомих радянських кіллерів.
Ця книжка приречена стати бестселером. Адже вона сподобається і тим, хто Бандеру шанує, і тим, хто його ненавидить. Ці другі – бо матимуть елемент сатисфакції: у книжці об’єкт їх антипатій знищують. Для тих, хто вважає Бандеру героєм, – це важливе розслідування усіх обставин і версій його вбивства.